- каламутний
- [каламу/тнией]
м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
каламутний — а, е. 1) Який утратив прозорість; мутний, нечистий. 2) перен. Повитий туманом, млою; туманний, тьмяний. || Затьмарений, неясний. 3) перен., розм. Неспокійний, тривожний, бентежний … Український тлумачний словник
каламутний — (про воду й іншу рідину не прозорий, не чистий), мутний, баламутний; сколочений, збаламучений (який утратив прозорість) … Словник синонімів української мови
каламутний — прикметник … Орфографічний словник української мови
баламутний — а, е. 1) рідко. Неспокійний, каламутний. 2) Бентежний, непокірливий. || Який викликає неспокій, тривогу … Український тлумачний словник
змулений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до змулити. 2) Каламутний, з домішками мулу (див. мул I) … Український тлумачний словник
каламутність — ності, ж. Властивість за знач. каламутний. Каламутність води … Український тлумачний словник
каламутнішати — ає, недок. Ставати каламутнішим (див. каламутний 1), 2)) … Український тлумачний словник
каламутно — Присл. до каламутний … Український тлумачний словник
каламутнуватий — а, е. Трохи, злегка каламутний (у 1, 2 знач.) … Український тлумачний словник
мутний — а/, е/, розм. 1) Те саме, що каламутний. 2) Який утратив блиск, прозорість; тьмяний … Український тлумачний словник